Каталог статей

„Техніко-тактична підготовка

 футболістів”

Юнацький футбол на сучасному етапі є тим видом спорту, в якому назріла необхідність максимальної реа­лізації техніко-тактичних можливостей юних футболіс­тів в умовах високої ігрової та рухової активності. Застосування такого підходу надасть можливість досяг­ти вагомих результатів завдяки правильній побудові навчально-тренувального процесу. Це дозволить разом із раціональним управлінням фізичними якостями гра­вців вдосконалювати техніко-тактичну підготовку юних футболістів. За останні роки у юнацькому футболі стали поміт­ними тенденції, спрямовані на зміни структури гри, її моделі. Ці тенденції характеризуються значним розши­ренням зон дій юних футболістів, універсалізацією та взаємозамінністю гравців. Це вимагає збільшення рухо­вої активності та швидкості виконання техніко-тактичних прийомів. Зросла кількість і якість імпровізованих дій юних футболістів на основі збільшення обсягу зав­часу підготовлених програм коаліційних тактичних (іг­рових) дій. З метою оптимізацїї навчально-тренувального про­цесу юних футболістів на основі експериментальних да­них вчителю (тренеру) необхідно розробити систему управління розвитку функціональних можливостей гравців спеціальними іг­ровими техніко-тактичними засобами. Для цього треба мати співвідношення кількісно виражених значень фізи­чного впливу за такими факторами: інтенсивність і три­валість вправ, режими чергування серій вправ з відпочинком, кількість повторень вправ і серій, а також структуру ігрових вправ.

Зростання тренувальних і змагальних навантажень у сучасному юнацькому футболі вимагає від юних спорт­сменів високого рівня підготовленості: фізичної, техніч­ної,   тактичної,   психологічної.   При   цьому юні футболісти змушені за мінімально короткий проміжок часу виконувати різноманітні технічні прийоми, які спрямовані на вирішення конкретних тактичних завдань на фоні високої змагальної інтенсивності гри. Необхідно підкреслити, що творчість чи імпровізація юних футболістів в ігровій діяльності, їх майстерність полягає у певному рівні тренованості, який дозволяє варіювати тактичними моделями з метою збільшення кількості непередбачуваних ситуацій для суперника і зменшення таких ситуацій для своєї команди. Якщо во­ни виникають, то накопичені різні варіанти раніше змодельованих техніко-тактичних дій повинні створити можливість вийти з будь-якої, навіть, найскладнішої си­туації з мінімальними втратами. На думку спеціалістів футболу, тактична ефектив­ність гри знаходиться у прямій залежності від вміння юних спортсменів оцінювати ситуацію та знаходити правильне рішення в конкретному ігровому моменті. Це, в кінцевому підсумку, визначається станом підготовле­ності юних футболістів, що є результатом генетичної обдарованості та кумулятивного ефекту програм підго­товки. Рівень досконалості тактичних взаємодій партнерів у групових і командних тактичних діях є не менш важли­вою стороною тактичної підготовленості. Саме від ефек­тивності взаємодій юних футболістів, вмілого поєднання відшліфованих тактичних схем ведення змагальної бо­ротьби з використанням нестандартних ходів, викорис­тання індивідуальних можливостей кожного гравця для досягнення кінцевого результату залежить ефективність комбінаційної гри юнацької команди з футболу.

Рівень техніко-тактичної підготовленості юних фут­болістів залежить від оволодіння ними засобами спор­тивної тактики (технічними прийомами та способами їх виконання), видами спортивної тактики (наступальною, захисною, контрнаступальною) і формами спортивної тактики (індивідуальною, груповою, командною).

У структурі техніко-тактичної підготовленості юних футболістів необхідно виділяти такі спеціалізовані по­няття, як тактичні знання, тактичні вміння, тактичні навички, тактичне мислення.

Тактичні знання — це сукупність уявлень юних спорт­сменів про засоби, види і форми спортивної тактики та особливості їх застосування у тренувальній і змагальній діяльності юних футболістів.

Тактичні вміння можна уявити як форму прояву сві­домості юних спортсменів, яка відображає дії юних фут­болістів на основі тактичних знань. Опираючись на висвітлене вище, можна виділяти вміння розгадувати задуми суперника, передбачати хід розвитку змагальної боротьби, змінювати власну тактику тощо.

Тактичні навички — це завчені тактичні дії, комбіна­ційне мереживо індивідуальних і колективних тактичних дій. Тактичні навички завжди проявляються у вигляді цілісної тактичної дії у конкретній тренувальній або зма­гальній ситуації.

Тактичне мислення — це мислення футболіста у про­цесі спортивної діяльності в умовах гострого дефіциту часу та психічного напруження, що безпосередньо спря­моване на вирішення конкретних тактичних завдань.

Структура тактичної підготовленості базується на ха­рактері стратегічних завдань, що визначають основні напрямки спортивної боротьби. Ці завдання можуть бу­ти пов'язані з участю юних футболістів у кількох серіях змагань з метою підготовки та успішного виступу в головних змаганнях сезону і, таким чином, мати перс­пективний характер. Дані завдання можуть також бути і локальними, пов'язаними з участю в окремих змаган­нях або в конкретному матчі.

Основу тактичної підготовленості окремих футболі­стів і команд в цілому становлять:

• наявність у тактичному арсеналі сучасних засо­бів, форм і видів тактики ведення спортивної боротьби;
• відповідність тактики щодо рівня розвитку фут­болу з оптимальною структурою змагальної ді­яльності;
• відповідність тактичного плану щодо особливо­стей конкретної гри (стан місця проведення мат­чу, характер суддівства, поведінка болільників тощо);
• зв'язок тактики з рівнем досконалості інших сторін підготовленості — технічної, фізичної, психологічної.

При розробці тактичного плану необхідно врахову­вати техніко-тактичні та функціональні можливості всіх гравців, досвід в організації тактичних дій юних футбо­лістів, які можуть або повинні взяти на себе обов'язки лідерів команди, а також подібний досвід гравців супер­ника, їх технічні та фізичні можливості, психологічну підготовленість, варіативність тактики під час турніру, матчу, тайму чи невеликого відрізку гри в залежності від характеру техніко-тактичних дій суперників і парт­нерів, ходу спортивної боротьби тощо.

Крім того, складність тактичних дій у футболі виз­начається значними труднощами, які виникають при сприйнятті ситуації, прийнятті рішень та їх реалізації у зв'язку із частою зміною ігрових ситуацій, дефіцитом часу, обмеженим простором, браком інформації, маску­ванням суперником своїх справжніх намірів тощо. По­трібна увага приділяється за­своєнню спеціальних ігрових дій з урахуванням функцій фут­боліста у команді.

Необхідно зазначити, що прийняття рішень у зма­гальній діяльності футболістів має певні специфічні особливості:

1. Діяльність в умовах гострого ліміту часу: незале­жно від "правильності" будь-якого ходу, він має такти­чну цінність тільки при оперативному здійсненні та у повній відповідності до ігрової ситуації, що склалася на футбольному полі.
2. Невизначено-послідовний характер рішень: після кожного тактичного ходу ситуація на полі змінюється і вимагає вже іншого вирішення, яке дуже часто карди­нально відрізняється від попереднього.
3. Сприйняття великої кількості елементів тактичної ситуації, що структуризуються в динамічну систему у відповідності з прогнозованим найбільш імовірним роз­витком тактичної ситуації.
4. Вибір тактичного рішення з кількох варіантів, до­сить близьких за формою та змістом, і здатність "здій­снити стрибок" через проміжні та несуттєві варіанти.
5. Панорамне орієнтування на всьому полі зору, при якому юний футболіст логічно пов'язує такі елементи ситуації, які є зовсім несхожими або малоподібними за зовнішніми ознаками.

6.Утримання в оперативній пам'яті та уявне ранжування елементів тактичного завдання, зміна плану його вирішення безпосередньо у процесі тактичної дії.

                                   Основні завдання тактичної підготовки:

    1. Розвиток рухових здібностей. Головна увага приділяється засвоєнню спеціальних рухових здібностей.

2. Удосконалення атакуючих та захисних дій, опрацювання комбінацій у різних ситуаціях.
3. Одержання спеціальних тактичних знань, пов'язаних індивідуальними діями груп футболістів, команди у різни фазах матчу.
4. Формування громадсько-морального обличчя юніора; свідомого ставлення до тренування і до спорту взагалі.

                                  Додаткове устаткування:

Для поліпшення навчально-тренувального процесу в підготовці юних футболістів використовують допоміжне обладнання, яке дає змогу найкращим чином організовувати тренувальні заняття з техніки футболу, а також для розвитку рухових здібностей учнів.

У процесі підготовки юних футболістів використовують устаткування, яке є в спортив­них залах шкіл (кільця, бруси, перекладина, шведська стінка та інше). Набивні м'ячі, ска­калки, пояси, спортивні пред­мети та інше можна викорис­товувати в будь-яких умовах проведення уроку.

Спеціальне додаткове устат­кування поділяється на стаціо­нарне та переносне.

Футбольне містечко. Розмі­ри визначаються наявністю від­повідної площі (30 м х 20 м; 40 м х ЗО м; 50 м х 40 м). До комплексу додаткового устат­кування футбольного містеч­ка входять: тренувальна стін­ка, переносний щит 250 см х 250 см, батут тренувальний, кільця-мішені, переносні во­рота і стояки для обведення.

З коротших сторін містеч­ка встановлюються дерев'яні щити заввишки до 3 —4 мет­рів, їх використовують як тре­нувальну стінку. На них яскра­во розмічаються ворота різних розмірів. Бічні (довгі) сторони містечка обмежуються сіткою. Площа його поділяється по­здовжніми і поперечними лі­ніями на чотири сектори, що служать для проведення загальнорозвивальних і спеціальних вправ, рухливих ігор, різних естафет та ігрових вправ. Для цього на поверхню секторів на­носиться додаткова розмітка: трикутники, кола, квадрати і прямокутники. Таке містечко можна використовувати і для проведення змагань з міні-фут­болу.

У тренуванні з використан­ням додаткового устаткування можна збільшувати темп вправ. Інтенсивність вправ підвищує ефективність навчально-тре­нувального процесу, сприяє не тільки технічній, а й фізичній підготовці юних футболістів. Створюється можливість реа­лізувати принцип багаторазо­вого повторення вправ.

Таким чином, за допомогою додаткового устаткування мож­на за порівняно короткий час багато разів повторити, а отже і краще засвоїти той чи інший технічний прийом.

На теоретичних заняттях при установці на гру чи під час її аналізу футбольне поле крес­лять на дошці, використову­ють макет футбольного поля з фігурками різних кольорів.

Отже, метою техніко-тактичної підготовки, виходячи із всього сказаного вище, є навчання юних футболістів раціо­нальному вирішенню тактичних завдань, які виникають у процесі гри. Здійснення цієї мети досягається за допо­могою реалізації спеціальних вправ техніко-тактичного характеру, які визначають ефективність вирішення да­них завдань.